Міжнародна конференція «На сторожі Божого скарбу: сталий розвиток та збереження творіння» в рамках 13 Екуменічного соціального тижня на тему «Почути крик землі: інтегральна екологія в дії».

ІНСТИТУТ ЕКУМЕНІЧНИХ СТУДІЙ

Львів, 07.10.2020

«Інтегральна екологія в Laudato si’»

 

Вступ:

Шановний Президенте, отче д-ре Іване Дацько, шановний Директоре, д-ре Павле Смицнюк, високоповажні професори та співробітники цього поважного Інституту екуменічних студій: я хочу висловити свою вдячність за це запрошення та молитовні побажання всієї нашої Дикастерії за дуже успішну конференцію на найбільш актуальну сьогодні тему.

Для того, щоб оцінити інтегральну екологію, як про неї навчав Папа Франциск у Laudato si’, я запропоную сьогодні свої спостереження у трьох частинах:

1. Озираючись назад, я хотів би коротко оглянути католицьке соціальне вчення та те, як воно говорить про довкілля у повному його розумінні. Оскільки, як ми знаємо, автентичне вчення має дуже довгий родовід. Церква завжди розмірковує про дар віри і застосовує його до мінливих обставин історії. Я буду брати цей матеріал з понтифікатів блаженного Павла VI, святого Івана Павла ІІ та папи емерита Бенедикта XVI. Всі ці Святі Отці зробили значний внесок у поглиблення розуміння взаємозв'язку природної та людської екології.

2. Я представлю короткий внесок, який Папа Франциск зробив до спадщини Церковного вчення про природну та людську екологію.

3. Нарешті, звернувшись до Laudato si’, ми зможемо оцінити його вчення про інтегральну екологію з усією її сучасною актуальністю та невідкладністю.

Екологія в соціальному вченні Церкви

Nike shoes | adidas garwen spezial white shoes - New In Shoes for Men

 

Наш звіт про католицьке соціальне вчення починається з енцикліки Rerum novarum[1] Папи Римського Лева XIII, виданої в 1891 році. Хоча ця енцикліка була зосереджена на умовах та правах робітників, вона також містила деякі зерна сучасних уявлень про наше природне середовище. Наприклад, в ній зазначалося, що ті, хто отримує Божу щедрість у вигляді природних ресурсів або майна, повинні проявляти свою відповідальність "як розпорядники Божого провидіння на благо інших"[2].

Блаженний Павло VI

Ще однією віхою стала енцикліка Populorum progressio (26 березня 1967р.) Папи Павла VI. Випущена у 1967 році, вона розглядала багато аспектів розвитку народів. Дві її ключові ідеї полягають у тому, що розвиток - це нова назва миру, і що нам потрібен якийсь ефективний світовий авторитет, який би впорався із масштабними викликами у екологічній та фінансовій сферах[3]. І це включає дуже позитивне зауваження: «Завдяки наполегливому застосуванню розуму та праці людина поступово розкриває приховані закони природи і вчиться краще використовувати природні ресурси. Беручи під контроль свій спосіб життя, людина отримує стимул проводити нові дослідження та свіжі відкриття, приймати прораховані ризики та бути сміливим у нових починаннях, діяти відповідально та безкорисливо віддавати себе»[4].

У своєму Апостольському листі Octogesima adveniens (травень 1971 р.) Папа Павло VI далі звернувся до нерозривного взаємозв’язку та взаємозалежності між людським життям та природним середовищем, кажучи: „Людина раптом усвідомлює, що внаслідок необдуманої експлуатації природи вона ризикує її зруйнувати і стати у свою чергу жертвою цієї руйнації. Не лише матеріальне середовище стає постійною загрозою: забруднення та відходи, нові хвороби та абсолютна руйнівна здатність; але людина вже не може контролювати сам людський контекст, створюючи таким чином для завтрашнього дня середовище, яке може бути нетолерантним до неї. "(§21). Павло VI також висловив занепокоєння стосовно того, як турбота про контроль за природою за допомогою науки може поставити людський вимір під паралельний, але невластивий контроль (§38); стосовно «нового позитивізму» «універсалізованої технології» (§29); стосовно поняття «прогресу» (§41), який передбачає нестримну індустріалізацію, що може перетворити людей на «раба (-ів) об’єктів», які вони виробляють (§9). Поєднання тем у цьому Листі робить його справжнім предтечею зосередженості на цілісному мисленні його наступників.

У листопаді того ж року і безпосередньо перед Стокгольмською конференцією (1972 р.) було розпочато Програму ООН з довкілля (англ. UNEP, UnitedNationsEnvironmentProgram), Павло VI скликав Синод на тему Справедливість у світі, який вперше наголосив на зв'язку між справедливістю та екологією. Його спосіб думання передбачав тісний зв’язок між турботою про бідних та турботою про землю, по суті – криком бідних та криком землі, звертаючи увагу на культуру марнотратства багатих[5].

Святий Іван Павло II

У своїй першій енцикліці Redemptor hominis (4 березня 1979), присвяченій людській особі, Іван Павло ІІ попередив про загрозу забруднення природи[6]. Пізніше, у своїй соціальній енцикліці Sollicitudo rei socialis (30 грудня 1987), з нагоди 20-ї річниці Populorum progressio, він зосередився на природі справжнього розвитку людини та її моральному характері. У цьому відношенні він зосередився на необхідності того, щоб люди та громади мали цілковиту повагу до природи людської особистості, чиє походження та мета знаходяться в Бозі. Він звернув увагу на необхідність поваги до компонентів природного світу, який стародавні греки називали «космосом» (упорядкованою системою, що має характерну ознаку – красу).

Перше міркування стосується взаємозв’язку. «Не можна безкарно використовувати різні категорії істот, будь то живі чи неживі - тварини, рослини, природні стихії - просто за чиїмось бажанням, відповідно до чиїхось власних економічних потреб. Навпаки, треба враховувати природу кожної істоти та її взаємозв’язки у впорядкованій системі, якою є саме космос ».[7]

Друга думка полягає в тому, що природні ресурси обмежені і не всі є відновлюваними. Якщо ми ставимося до них як до невичерпних та використовуємо з абсолютним домінуванням, то ми серйозно ставимо під загрозу їхню доступність в наш час і, насамперед, для майбутніх поколінь.

По-третє, певні моделі розвитку в промислово розвинутих районах спричиняють забруднення навколишнього середовища, що має серйозні наслідки для здоров'я людей.[8]

Ці міркування формують чіткий моральний мессидж: моральні вимоги є обов'язковою умовою добробуту людства. За словами св. Івана Павла ІІ, наша фундаментальна концепція моралі та її застосування поширюється на природну екологію – використання природних стихій, відновлюваність ресурсів та наслідки безсистемної індустріалізації.

У 1991 році, до сотої річниці Rerum novarum, Іван Павло II оприлюднив свою соціальну енцикліку Centesimus annus (1 травня 1991)[9]. Щодо природи приватної власності та універсального призначення матеріальних благ, він звернув увагу на те, що він назвав екологічним питанням та його зв’язком з проблемою споживацтва.

Тут він посилався на широко розповсюджену антропоцентричну помилку: ми неспроможні визнати, що наша здатність перетворювати, і в певному сенсі відтворювати, світ через людську працю завжди базується на попередньому і оригінальному Божому дарі всього, що існує. Людина може уявити, що вона може довільно використовувати землю і безмежно підкоряти її своїй волі. Замість того, щоб сповняти свою роль Божого співробітника у праці творіння, людина ставить себе на місце Бога. Кінцевим результатом є повстання з боку природи, яку людина радше тиранізує, ніж належним чином керує нею.[10]Щоб виправити ці помилкові уявлення, Іван Павло ІІ зауважив, що всі ми, люди, як окремі особи, так і спільноти, повинні поважати створений світ і усвідомлювати свої обов'язки та зобов'язання перед майбутніми поколіннями. Звичайно, речі, які Бог створив, призначені нам для використання; однак їх слід використовувати у відповідальний спосіб, бо людина є не господарем, а розпорядником творіння.

Виходячи за межі природного середовища, Святіший Отець також звернув увагу на знищення людського середовища. Тут він впровадив поняття екології людини. Так, шкода, яка завдається природному середовищу, є серйозною, але знищення людського середовища є більш вагомим. Важливий "зелений" рух по праву турбується про рівновагу природи і непокоїться про природні середовища існування різних видів тварин, яким загрожує зникнення. Але тим часом надто мало зусиль докладається для захисту моральних умов справжньої екології людини.

Бог не тільки дав людству землю, якою воно повинно користуватися з повагою до первісної доброї мети, заради якої вона була дана, але й сама людська істота є для нас Божим даром - справді, це найбільший дар. З цієї причини ми повинні поважати природну і моральну структуру, якою нас було наділено. Енцикліка застосовує цю думку до серйозних проблем сучасної урбанізації; вона вимагає властивого міського планування, що стосується того, як жити людям, та уваги до соціальної екології праці.[11]

Виходячи з цієї розширеної соціальної думки стосовно питання екології, Компендіум соціальної доктрини Церкви[12] стверджує, що «Відносини людини зі світом – важлива складова її ідентичності»[13], і що крик землі та крик бідних є взаємопов’язаними[14]. У своєму Посланні з нагоди Всесвітнього дня миру (1990 р.) святий Іван Павло писав: "Властивий екологічний баланс не буде знайдений без безпосереднього розгляду структурних форм бідності, які існують у всьому світі".[15] Цей мессидж надихнув Канадську конференцію католицьких єпископів на навчання, що "екологічна гармонія не може існувати у світі несправедливих соціальних структур; а також крайня соціальна нерівність сучасного світового порядку не може призвести до екологічної стійкості".[16]

Підсумовуючи внесок святого Івана Павла ІІ у нашу тему екології природнього середовища: у католицькому соціальному вченні повага до природного середовища та людського середовища нерозривно та тісно пов’язані. З одного боку, людина повинна поважати природне середовище, не зловживаючи ним. З іншого боку, людське середовище отримує ще більшу повагу, на яку воно заслуговує, коли ми поважаємо природну та моральну структуру, якою ми були наділені. Чим більше ми поважаємо свою природну та моральну структуру, тим більше поважаємо інших, а також сотворений світ. Природне середовище та людське середовище є тісно пов’язані, і для того, щоб поважати природне середовище, потрібно, перш за все, шанувати людське середовище.

Папа Бенедикт XVI

У новому тисячолітті Папа Бенедикт XVI у своєму Посланні з нагоди Всесвітнього дня миру (2007) вказав на чотири варіанти екології: екологію природи і поряд з нею екологію людини, яка, в свою чергу, вимагає соціальної екології і, нарешті, екологія миру. Щоб досягнути миру у світі, ми повинні усвідомлювати взаємозв'язок між природною екологією та екологією людини. Екологія миру складається з миру з творінням та миру між людьми, що передбачає мир з Богом.[17]

Приклад енергопостачання ілюструє тісний зв’язок між природною екологією та екологією людини і її наслідками для миру. Збільшення промислового виробництва в останні роки призвело до збільшення потреб у енергії. Потім, подальша безпрецедентна гонка за доступними ресурсами спричинила, на загальній основі, зростання цін на енергоносії. Бенедикт XVI висловив серйозне занепокоєння щодо постраждалих, а саме тих, хто страждає у менш розвинених країнах, які були виключені зі змагання за енергетичні ресурси, а також щодо несправедливості та конфліктів, які можуть бути спровоковані цим змаганням. Він підтвердив невідкладну потребу у сприянні людській екології в міжнародних відносинах, яка може сприяти зростанню екології миру; і сказав, що це може статися лише тоді, коли ми керуватимемось вірним розумінням людської особистості, тобто розумінням, яке не має ідеологічних упереджень чи байдужості.[18]

Наступного року, під час свого Апостольського візиту до Австралії, Бенедикт XVI звернув увагу на красу природного середовища, сотвореного Богом. Але це природне середовище зараз також носить шрами, включаючи ерозію, вирубування лісів та наслідки руйнівної посухи. Одночасно відбувається розтрата мінеральних і океанічних ресурсів у світі, а рівень води зростає.[19] Він також звернув увагу на людське середовище, вершину Божого творіння та геній людських досягнень, таких як досягнення в галузі медичних наук, розумне застосування технологій та творчість, відображена в мистецтві. Але людське або соціальне середовище також має свої шрами, такі як зловживання алкоголем та наркотиками, зростання насильства та сексуальна деградація, а також помилкове уявлення про те, що не існує абсолютних істин, які покликані керували нашим життям. Він підтвердив справжню природу людського життя, яка тягне за собою пошук істини, добра і прекрасного, що саме заради цієї мети ми робимо вибір і що для цього ми використовуємо свою свободу, знаючи, що там знаходимо щастя і радість.[20]

У своїй знаковій соціальній енцикліці Caritas in veritate (29 червня 2009р.) Бенедикт XVI присвячує весь четвертий розділ проблемі довкілля та людського існування: «Розвиток народів, прав та обов’язків, довкілля». По суті, "те, як людство ставиться до навколишнього середовища, впливає на те, як воно ставиться до самого себе, і навпаки".[21] Взаємозв'язок між життям людини та природним середовищем, яке його підтримує, є нерозривним.

Це "той завіт між людьми та навколишнім середовищем, який повинен відображати творчу любов Бога, від якого ми походимо і до якого мандруємо"[22]. Більше того, Книга природи є єдиною і неподільною, і вона включає не лише довкілля, але й людей, сімейну та соціальну етику. Відповідно, наші обов'язки щодо навколишнього середовища випливають з наших обов'язків щодо особи.[23] Але "вирішальним питанням" у відносинах між людиною та її світом: природною та людською екологією "є цілісна моральна позиція суспільства".[24]

Те, що Папа Бенедикт стверджував тут, - це взаємні стосунки між природною екологією та екологією людини: ми повинні поважати сотворений світ і ми повинні поважати спосіб, у який була сотворена людська особа, бо лише так ми зможемо сповнити нашу свободу. Більше того, таке твердження не є релігійною вимогою, а констатацією природного факту.[25]

Отже, Святіший Отець закликав до цілісного розуміння світу та людської особи: такої, яка поважає як сотворений світ, так і вершину творіння, якою є людська особа.

Папа Франциск про інтегральну екологію

Власне вчення папи Франциска, обраного майже три роки тому, глибоко закорінене у вченні його попередників про взаємозв'язок природної та людської екології. Він пропагував турботу про створення, цілісний людський розвиток та турботу про бідних та людей похилого віку у своїх проповідях[26], зверненнях та посланнях[27]перед різними аудиторіями та на різних заходах, а також у своїй енцикліці EvangeliiGaudium (24 листопада 2013р.).[28] Все це досягло кульмінації у енцикліці Laudato si' (24 травня 2015р.)[29]. Друга половина 2015 року стала визначальною для нашої теми: у липні відбулася Третя міжнародна конференція з фінансування розвитку в Аддис-Абебі, у вересні Генеральна Асамблея ООН з Цілей сталого розвитку, що діють до 2030 р., а в грудні - COP21, Конференція з питань зміни клімату в Парижі.

Сам Папа Римський Франциск пропонує нам основне послання Laudato si’ у короткому відео. Його можна подивитися за нижчеподаним посиланням[30].

Ось декілька ключових моментів із відео та самого Laudato si’:

• Наша природа створена Богом і оточена дарами творіння

• Наші невдачі полягають у тому, що ми надмірно споживаємо і не ділимося дарами творіння. Ми обробили занадто багато, а отримали занадто мало - з жахливими наслідками для бідних та планети

• Отже, ми повинні терміново змінити наше поняття прогресу, управління економікою та стиль життя. Цей послідовний та сталий підхід до життя є тим, що ми називаємо інтегральною екологією.

Основи Laudato si’ знаходяться в біблійному нарративі. Буття вчить нас, що «людське життя ґрунтується на трьох фундаментальних і тісно переплетених стосунках: з Богом, з ближнім і з самою землею» (§66). Щодо стосунків із землею, Папа Франциск звертається до Патріарха Варфоломія I за його пророчим вченням: «Бо люди…, які руйнують біорізноманіття Божого створіння; люди, які порушують цілісність Землі, спричиняючи зміни її клімату, позбавляючи землю її природних лісів або знищуючи її болота; люди, які забруднюють води Землі, її землі, повітря, рослинний та тваринний світ, – грішать»(§ 8), як і розриви у наших стосунках з Богом та ближніми. І коли один із цих стосунків порушується, порушуються й інші, і наше місцезнаходження у Всесвіті вже не є цілісним - воно фрагментоване та часткове.

На цій біблійній основі шлях Laudato si’ розкривається у великих та взаємопов’язаних деталях. Наступні шість пунктів допомагають передати його основне послання:

• Всі людські створіння, а також все у природі, є уражені кризою кліматичних змін, зловживанням природними ресурсами, відходами та забрудненням, а також пов'язаними з цим бідністю та безладдям.

• Все взаємопов’язане; ми не можемо зрозуміти соціальний чи природний світ чи будь-яку їхню частину окремо.

Щоб врятувати наш світ, кожен повинен діяти відповідально, - від людей, які переробляють відходи та економно використовують енергію, до підприємств, що зменшують свою екологічну шкоду, до світових лідерів, які ставлять амбіційні цілі щодо зменшення використання вуглецю (як це робили на COP21 у Парижі), ефективного впровадження та підсилення цих глибоких реформ.

Ми повинні бути правдивими; нехай ніхто не приховує і не спотворює фактів, щоб отримати корисливу перевагу.

Ми повинні брати участь у конструктивному діалозі; для досягнення успіху там, де всі знаходяться під загрозою, потрібне правдиве, довірливе та надійне залучення всіх сторін.

• Ми повинні перевищити самих себе в молитві, простоті та солідарності.

Поєднуючи ці перспективи разом із їхнім впливом на конкретний людський досвід, Laudato si’ хоче переконати світ у тому, що моральний вимір повинен бути всюди-присутнім. Як усі Святіші Отці [папи римські – ред.] з часів Павла VI наголошували в різний спосіб, що не існує морально нейтральних рішень щодо економіки, виробництва, комерції та торгівлі. Такі рішення впливають як на природний світ, який є нашим спільним домом, так і на всіх нас, мешканців цього спільного дому.

У Laudato si’ Папа Римський Франциск викладає п’ять аспектів великих зусиль, необхідних для того, щоб зменшити наш негативний вплив на природу і повернути назад процес погіршення природного та соціального середовища, а отже, змінити майбутнє нашої планети та гарантувати його:

a. виявити короткозору довіру індустріальної епохи до технологій та фінансів. Ця технократична парадигма є переконанням, що вся дійсність - включаючи людське життя - складається з предметів, якими люди можуть нескінченно маніпулювати заради вигоди та без найменших етичних застережень. Цей союз між технологіями, що використовуються як засоби влади, та економікою, одержимою короткотерміновою максимізацією прибутку, поширюється повсюдно за допомогою глобалізації та має тенденцію до переважання над політичним виміром,

b. запропонувати соціальне вчення Церкви, яке створює усвідомлення стосовно масштабу та актуальності виклику, який являє собою нинішня ситуація світу та його бідних: дві вразливі категорії, які лежать в основі цілісної екології Папи Франциска,

c. стимулювати серйозні зрушення в нашому мисленні та зобов’язаннях - справді, само-переміну або навернення кожної людини, груп та інституцій на всіх рівнях, від місцевих громад до глобального людства,

d. звернутися з невідкладним закликом до екологічного навернення, до освіти в галузі екологічного громадянства та до етичної та духовної подорожі, і

e. завдяки своїй глибокій вірі та довірі до здатності людства спільно працювати над побудовою спільного дому, спонукати людство до відповіді на невідкладний заклик Laudato si’.

Таким чином, Енцикліка пропонує «підхід до екології з урахуванням унікального місця людини у цьому світі та наших стосунків зі всім, що нас оточує» (§15). Парадигма інтегральної екології - це всеохоплююча, динамічна пропозиція сформулювати основоположні стосунки кожної людини з Богом, з іншими людьми та творінням:

«Коли ми говоримо про «довкілля», то насправді маємо на увазі зв’язок, який існує між природою та суспільством, що живе в ній. Природу не можна вважати чимось відокремленим від нас, чи лише середовищем, у якому ми живемо. Ми є частиною природи, ми включені до неї і, таким чином, постійно взаємодіємо з нею ... Слід шукати всеохоплююче рішення, у якому враховуватиметься взаємодія в рамках самих природних систем і взаємодія із соціальними системами» (§ 139).

Інтеграція є протилежністю фрагментації та ізоляції: «природу не можна вважати чимось відокремленим від нас, чи лише середовищем, у якому ми живемо» (§139). Замість того, щоб думати про наші стосунки з природним середовищем як про щось відокремлене від інших сфер людських інтересів та діяльності, давайте розглядатимемо природу як інтегральну частину більшого цілого, яке включає соціальні, політичні та духовні, матеріальні блага, економічну сферу тощо.

Святий Франциск Асизький «показує, наскільки нерозривним є зв’язок між турботою про природу, справедливим ставленням до бідних, служінням суспільству та внутрішнім миром». Він є «взірцем правдивого піклування про соціально незахищених осіб і практиком інтегральної екології, яку він втілював натхненно та щиро» (§10).

Наша інтеграція із Всесвітом є вбудованою в нас: «Ми забули, що самі створені із земного пороху (пор. Бут 2,7); наші тіла створені з елементів планети, ми дихаємо її повітрям, а її вода живить нас і відновлює сили... Ми є частинкою природи, ми включені до неї і, таким чином, постійно взаємодіємо з нею »(§2, 139). Від зачаття до моменту смерті, життя кожної людини інтегрується з надзвичайними обладунками природних процесів і підтримується ними. Людство повинно відповісти взаємністю – ми повинні живити і підтримувати землю, яка нас живить і підтримує.

Св. Франциск Асизький вказує на інтеграцію людського та природного, як і слово турбота, яке присутнє в назві енцикліки. Термін управління з’являється лише двічі, але турбота виникає десятки разів. Це свідчить про тісні стосунки, які виходять за рамки праці та підзвітності. Управляючі можуть працювати в межах своїх обов'язків, і не мати діла до того, що виходить за ці межі. Так працюють у бункері. Але якщо я справді турбуюся, то дивлюся на об’єкти, про які піклуюся - своїх дітей, свою громаду, свій світ - і не бачу обмеження для своєї опіки. Я навіть міг би померти за них, як Ісус каже про себе: Він є Добрим Пастирем, який не тікає, коли вовк загрожує отарі (пор. Ів. 10).

«Все тісно пов’язане, - каже Святіший Отець, - і проблеми сьогодення вимагають такого бачення, яке би допомагало враховувати всі аспекти глобальної кризи» (§ 137). Коли ми охоплюємо цілісну екологію, ми уникаємо бункерного, ізольованого мислення на користь взаємозв'язку та цілісності. Тільки взаємозв'язок дозволить нам знайти «способи вирішення складніших проблем сучасності, зокрема тих, що стосуються довкілля та бідних; ці питання не можуть бути вирішені однобічно чи з урахуванням лише чиїхось інтересів»(§110). Жодною галуззю науки, жодною формою мудрості, включаючи культуру, релігію та духовність, не слід нехтувати (пор. §63). «Сьогодні аналіз екологічних проблем не можна відокремлювати від аналізу людського, сімейного, робочого та міського контекстів чи від того, як людина ставиться до самої себе, що визначає ставлення до інших та довкілля.» (§141).

Спираючись на цю основну ідею, Папа Франциск досліджує інтегральну екологію в декількох сферах її застосування. Він осмислює «наше унікальне місце як людей у цьому світі та наше відношення до навколишнього», у різних аспектах нашого життя, в економіці та політиці, у різних культурах, зокрема тих, що знаходяться під найвищою загрозою, і в кожному моменті нашого повсякденного життя.

У сучасному світі, де «чимало прикладів несправедливості і де все більше людей позбавлені фундаментальних людських прав і вважаються непотребом», працюючи задля загального блага означає зробити вибір на користь «солідарності та піклування про найбідніших.» (§ 158). Ми сьогодні не повинні забувати про бідних», чиє життя на цій землі коротке і які не можуть більше чекати» (§162).

Спільне благо також стосується і майбутніх поколінь: «Ми більше не можемо вести мову про сталий розвиток відокремлено від питання солідарності поколінь» (§159). Тут, в контексті інтегральної екології, Папа Франциск звертається до турботи про наших дітей, щоб сформулювати своє головне питання про довкілля: «Який світ ми хочемо залишити тим, хто прийде після нас, дітям, які зараз підростають? ”(§160).

Заключення

На заключення я прошу кожного з вас, коли ви розмірковуєте про ваші дискусії, про ваше власне майбутнє, власні стосунки між собою та власну турботу як про природну екологію, так і про екологію людини: що ви будете робити? Як ви будете звертатися до екології зараз і в майбутньому? І як ви, як католики, християни чи віруючі люди, будете сповняти дар завіту, який вам дано на підтримку нашого спільного дому?

Коли ми стикаємось з загрозою екологічної катастрофи у глобальному масштабі, я впевнений, що промінь світла прорветься через безліч чорних хмар, що нависли над екологією, і принесе нам те, що Папа Франциск описує як тепло надії! Найголовніше, що коли ми стаємо революціонерами ніжності, долаючи всюди-присутні світові несправедливості, цей період справді може започаткувати тисячоліття поваги до життя, нашої турботи про Боже творіння, солідарності та справедливості, і особливо – миру.

Кардинал Пітер К.А. Тарксон

Префект

 

---

[1] Енцикліка Rerum Novarum // Церква і соціальні проблеми Енцикліка `Сотий рік`. Міжнародна наукова конференція / Упоряд. В.Кучерявий. – Львів: 1993 р.- с. 515-548

[2]Енцикліка RerumNovarum, 22.

[3] Encyclical Populorum progressio, Paul VI (26 March 1967), 76-78.

[4] Populorum progressio, 25.

[5] Justice in the World, §70 (http://www.shc.edu/theolibrary/resources/synodjw.htm)

[6]ЕнциклікаRedemptor Hominis, св. Івана-ПавлаІІ, ПапиРимського (1979) ВИДАВНИЦТВО: ООВасиліян – Торонто – 1989 – Рим, § 11. (http://katekhytyka-6.blogspot.com/2017/12/redemptor-gominis-1979.html)

[7] Sollicitudo rei socialis, § 34.

[8] Sollicitudo rei socialis, 34.

[9] Церква і соціальні проблеми Енцикліка `Сотий рік`. Міжнародна наукова конференція / Упоряд. В.Кучерявий. – Львів: 1993 р.- с. 443-515

[10] Encyclical Centesimus annus, John Paul II (1 May 1991), 37.

[11] Centesimus annus, 38.

[12] Компендіум Соціальної доктрини Церкви. — К. : Кайрос, 2008. — 549 с.

[13]Компендіум Соціальної доктрини Церкви, #452

[14][14]Там же, пор. #481-484.

[15] Pope John Paul II, "Peace with God the Creator, Peace with all of Creation", World Day of Peace Message, 1990,

11.

[16]Канадська конференція католицьких єпископів: “You Love All That Exists... All Things Are Yours, God, Lover of Life...”. A Pastoral Letter on the Christian Ecological Imperative. Journal of Catholic Education, 8 (1), 17. Пор. також, Marjorie Keenan, RSHM: From Stockholm to Johannesburg: An Historical Overview of the Concern of the holy

See for the Environment 1972.2002, Pontifical Council for Justice and Peace, Vatican City 2002. United States

Conference of Catholic Bishops: And God saw that it was good: Catholic Theology and the Environment, 1996 (with

pastoral letters of US Bishops and other Conferences); John McCarthy SJ., "Catholic Social Teaching and Ecology,

Fact Sheet" на: http://www.ecojesuit.com/wp-content/uploads/2011/06/CST_ENG.pdf. Звернуть увагу на список досліджень та заяв Єпископських конференцій та місцевих Церков.

[17] Benedict XVI Message for the celebration of the World Day of Peace (1 January 2007), 8.

[18] Message (1 January 2007), 9-11.

[19]Наприклад, добування природних копалин відкритим способом, яке зводить сільськогосподарські угіддя чи ліси до пагорбів гірських відходів та зяючих кратерів, забруднює річки та джерела ртуттю, цинком та ціанідом.

[20] Енцикліка папи Бенедикта ХVI Caritas in veritate, (2009) // ZBRUC (zbruc.eu/node/1539) §51.

[21] Caritas in veritate, (2009) §51.

[22] Caritas in veritate, §50; cf. Message, World Day of Peace 2008, §7.

[23] Caritas in veritate, §51. Cf. too, World Day of peace Message (2010).

[24] Idem.

[25] Cf. Francis George O.M.I., "Legislation creating 'same-sex' marriage: What's at stake?" Chicago: Catholic New World, 6-19 January 2013.

[26] The homily of the inaugural mass of his Petrine Ministry, Piazza San Pietro, 19 March 2013; . Saint Peter's Square XXVIII World Youth Day: Palm Sunday, 24 March 2013, §2; "Evangelium vitae" Day, 16 June, 2013 etc.

[27] Eg. UN World Environment Day, 5 June 2013; Pope Francis' meeting with indigenous people during visit to Brazil: http://www.thestar.com/news/world/2013/07/27/in_brazil_pope_francis_speaks_out_on_the_amazon_environment_and _indigenous_people.htm

[28] Evangelii gaudium, § 56, 215-216

[29] Енцикліка «Laudato Si» Святішого Отця Франциска ПРО ТУРБОТУ ЗА НАШ СПІЛЬНИЙ ДІМ, «Коло», 2019

[30] Spanish: http://thepopevideo.org/es.html English: http://catholicclimatemovement.global/pope-video/

 

Оригінал англійською мовою тут.

Переклад здійснено за підтримки Фонду Конрада Аденауера в Україні.