Володимир Шеремета, голова Бюро з екологічних птань УГКЦ.

Вступ

Дякую за можливість поділитися своїми роздумами щодо ролі Церкви задля збереження нашого природного спільного дому. Мій внесок буде передусім практично орієнтований і у великій мірі основуватися на практиці – досвіді екологічного служіння Української Греко-Католицької Церкви.

Папа Франциск навчає в енцикліці LaudatoSi, що в контексті глобальної екологічної кризи (1 розділ) задля порятунку спільного дому необхідним є глобальне екологічне навернення і спільні ефективні дії (219) на засадах цілісної екології (4-6 розділ).

Особлива компетенція та відповідальність при цьому належить Церкві, яка має сприяти екологічному наверненню, що починається з навернення серця – з навернення до Бога яке має носити цілісний характер і виявлятися також переміні свідомості, екологічних чеснотах і нових екологічних стилях життя та ставлення до навколишнього середовища.

У християнських церквах все частіше чуємо голос на захист довкілля. відповідальність за природу стає одним із принципів соціальної доктрини Церкви. У різних Церквах стартуються різні освітні, молитовні та практичні ініціативи. Маємо також низку позитивних екуменічно-екологічних прикладів. Це і екуменічно-екологічний круглий стіл 2009 р. «Екологія життя», проведений на базі Мінприроди, який мав за мету популяризувати впровадження Дня молитви за збереження створіння, яким УГКЦ долучилась до відповідної ініціативи Вселенського патріархату. Це і конференція у 2010 «Духовність як основа екологічної культури та відповідальності», це звісно також і міжнародна науково-практична екологічно-екуменічна конференція «Laudatosi: екологічний внесок для сталого розвитку суспільства» у грудні 2019 р.

Особливої уваги заслуговує спільне Звернення християнських Церков України з нагоди Дня Бога Творця 2013 року за підписом семи предстоятелів християнських Церков України в якому вони діагностують моральний характер екологічної кризи і закликають вірян до дієвої християнської любові, яка виражається у бережливому та відповідальному ставленні стосовно створеного Богом світу, а також закликають всіх тих, кому довірена влада та відповідальність за країну, зробити все, що є необхідним для охорони та збереження її унікального природного світу і гарантувати екологічну безпеку суспільства.

Разом з тим з як зокрема було констатовано вчора на конференції «Почути крик Землі: інтегральна екологія в дії», часто бракує системно підходу і послідовності в екологічному служінні, в тому числі і в житті та діяльності Церкви.

У цьому сенсі, як слушно зауважує папа Франциск в енцикліці LaudatoSi «Перед нами – значний культурний, духовний та освітній виклик, який передбачає тривалий процес відновлення» (LS, 202), до якого покликана долучитися Церква Христова. І мова не йде про якусь данину моді. Чи необхідність підсобити владі якщо та не справляється з своїми екологічними обов’язками на тому чи іншому екологічному полі. Але мова йде про фундаментальну складову життєдіяльності Церкви і християнської віри.

Екологічне служіння УГКЦ

Одним із перших кроків на церковно-екологічному шляху УГКЦ стала активна участь у консультативному процесі Ради Єпископських Конференцій Європи (CCEE) щодо відповідальності за створіння в Європі (1999-2004 рр.) в рамках якого були прийняті відповідні резолюції та рекомендації. Зокрема, було зроблено висновок, що відповідальність за створіння не є чимось другорядним для Церкви, але повинна стати одним із пріоритетів нової євангелізації - сприяння служінню зустрічі сучасної людини з Христом у контексті соціально-екологічних викликів сьогодення. Відповідно, було рекомендовано всім Європейським єпископським конференціям створювати інституції для розвитку церковної екологічної діяльності.

Згідно з цими рекомендаціями Синод єпископів УГКЦ створив Екологічне бюро, що має за мету формування християнської екологічної культури та підвищення екологічної свідомості у суспільстві шляхом освітньо-виховної діяльності та практичних ініціатив.

Серед основних напрямків діяльності Екологічного бюро УГКЦ:

- поширення церковної екологічної доктрини; екологічна освіта та виховання на основі християнської віри та етики; привернення уваги до сучасних екологічних проблем та допомога у пошуку відповідей на їх вирішення; підготовка, переклад та видання літератури для екологічної просвіти, формування та координація діяльності Міжєпархіальної екологічної мережі УГКЦ; сприяння спеціалізованій екологічній освіті для студентів теології, священиків, катехитів та вчителів християнської етики; співпраця з державними органами охорони навколишнього середовища та неурядовими організаціями; сприяння еколого-екуменічному діалогу; ініціювання практичних екологічних ініціатив.

Таким чином Екобюро УГКЦ намагається оживити і розвинути екологічне служіння у ключових вимірах життєдіяльності Церкви, починаючи від засівання Божого слова, сакраментального життя та молитви і аж до екологічної дияконії та сприяння мудрому управлінню Божими природними дарами.

Постараюсь унаочнити екологічне служіння УГКЦ у тріаді життєдіяльності Церкви: «керигма-літургія-дияконія» кількома прикладами.

Керигма чи проголошення Божих екологічних правд. Правди про те, що світ, це не випадковий продукт еволюції, але добре Боже створіння дане людині для її добра, для відповідального користування, примноження природних Божих дарів і ділення ними в дусі любові та справедливості.

Існує ціла низка освітньо-виховних ініціатив задля поширення Божих екологічних правд та сприяння для зустрічі з Христом в контексті актуальних екологічних викликів. Це наприклад екологічна ініціатива «Екологічне навернення для порятунку створіння», «Екологічні місії» та «Духовно-екологічні табори».

Зокрема варто відзначити великопосну екоініціативу, яку цьогоріч проводили вже дясятий рік поспіль і, яка має за мету допомогти глибше і повніше пережити процес покаяння і навернення до Бога, завдяки поглибленню свідомості щодо відповідальності за створений Богом світ та шляхів її здійснення у повсякденному житті кожної людини.

Для для цього розробляються відповідні тематичні матеріали, серед яких екологічні проповіді, катехизи та духовні імпульси, при парафіях та школах закладаються екологічні бібліотеки, зокрема з тематичних видань Екологічного бюро на тему теорії і практики захисника Божого створіння.

Літургійно-молитовний вимір. Тут хочеться зокрема навести приклад відзначення дня молитви за збереження створіння, яке в УГКЦ згідно рішень Синоду та звернення блаженнішого Любомира Гузара починаючи від 2009 року відзначається 14 вересня, тобто на початку церковного року за Юліанським календарем, або ж 1 вересня там де громади святкують за Григоріанським календарем.

Згідно рішень Синоду єпископів в цей день кожен душпастир має обов’язок повчити своїх вірян щодо їх християнської відповідальності за створений Богом світ.

Це особливе свято, яке покликане через прославу нашого Творця і подяку за отримані від Нього дари та доброчинства спричинитися до утвердження нашої віри та життя згідно з Його заповідями у різних вимірах, а зокрема у ставленні до Його створіння – природи.

Задля популяризації дня молитви за створіння було засновано щорічний конкурс на тему «Відповідальність за створіння», який триває весь час створіння тобто до 17 жовтня – св. Франциска за Асижа, покровителя екологів і всіх хто піклується про збереження створіння.

Конкурс має за мету плекання та поширення свідомості щодо християнської відповідальності за створений Богом світ – природу і відбувається у номінаціях – молитва – вірш – проповідь-катехиза - малюнок і казка. Кращі роботи публікуються окремими збірками і стають підручним матеріалом для екологічного проповідництва та катехизування.

В день молитви за створіння вже традиційно розпочинаються щорічні екологічні місії, які мають на меті донести вчення Церкви про відповідальність за створення до всіх верств населення. Єпархіальні референти Екобюро весь «час створіння» проводять різноманітні тематичні заходи зі шкільною та студентською молоддю, парафіяльними громадами, місцевим самоврядуванням, підприємцями, громадськими організаціями тощо.

Основними цілями цих зустрічей є привернення уваги до екологічних проблем, сприяння виявленню основних екологічних гріхів суспільства, заохочення екологічного навернення та зміни способу життя, навчання "новим моделям життя", тобто як екологічна відповідальність та диаконія повинні реалізовуватися на практиці.

Екологічна дияконія

В енцикліці Laudato si Папа Франциск зазначає: «Усе пов’язано. Турбота про довкілля вимагає, щоб ми об’єдналися у щирій любові до інших людей та постійно намагалися вирішити проблеми суспільства». (LS 91).

Окрім керигми та сакраментально-літургійного життя, ключовим елементом життя та діяльності Церкви є дияконія, яка є показником живої віри Церкви, присутньої в плодах любові, особливо для тих, хто цього найбільше потребує. Екологічна дияконія є невід’ємною частиною служіння любові. Вона є відповіддю християн та Церкви на страждання природи, що веде до людських страждань.

Одним із важливих елементів екологічної дияконії є діяльність, спрямована на підвищення енергоефективності та економії енергії. Екобюро УГКЦ проводить енергетичний аудит церковних будівель, щоб виявити можливості для економії енергії та природних ресурсів, розробляючи енергозберігаючі заходи та впроваджуючи механізми енергоефективності, а також сприяючи економії коштів та зменшуючи негативний вплив на навколишнє середовище.

Суттєвим викликом для українського суспільства є відсутність національної системи роздільного збору відходів, що призводить до втрати природних ресурсів та забруднення навколишнього середовища та шкідливого впливу на здоров'я населення. З метою подолання існуючих стереотипів та публічного представлення прикладу вирішення цього питання, Екобюро УГКЦ реалізувало пілотний проект Впровадження системи роздільного збору сміття у смт Більшівці. Проект мав великий резонанс із боку ЗМІ та громадськості, оскільки практично було показано, що запровадження роздільного збору відходів можна досягти де завгодно і спричинити не тільки зменшення забруднення навколишнього середовища, а й отримати економічні доходи, які можна використати для досягнення різних соціально-екологічних цілей громади.

Екологічне бюро УГКЦ також бере участь у церковних заходах, спрямованих на допомогу жертвам стихійних лих, включаючи повені влітку 2020 року, які призвели до повені сотень населених пунктів та десятків тисяч будинків, руйнування автомобільних доріг, залізниць та мостів, втрати врожаю на десятках тисяч гектарів. а також до загибелі людських життів.

Війни - велике лихо для людей і природи. У 2016 році екологічне бюро УГКЦ розпочало безтермінову екологічну ініціативу «Посади дерево миру», метою якої є привернути увагу до катастрофічних соціально-екологічних наслідків війни на сході України, об’єднавшись у молитві та милосерді за все Боже творіння. Координаторами акції на регіональному рівні є єпархіальні референти Екологічного бюро УГКЦ, а завдяки підтримці Міністерства природи, національних парків та заповідників, навчальних закладів та місцевої влади та парафіяльних громад висаджено сотні тисяч декоративних та фруктових дерев.

Однією з найбільш успішних ініціатив стала «Вшануймо померлих без шкоди для живих» яка полягала у поясненні недоцільності і екологічної шкоди використання пластикових вінків та квіті. Навіть за найбільш скромними оцінками, завдяки цій ініціативі в довкілля не попали сотні тисяч тонн токсичного пластику та було зекономлено багатомільйонні кошти. Одним з ключових прохань в рамках цієї ініціативи було спрямувати зекономлені на пластику кошти в діла милосердя для потребуючих в наміренні усопших.

Підсумовуючи слід зазначити, що екологічна діяльність Української Греко-Католицької Церкви має передусім душпастирську орієнтацію і реалізується в тріаді церковного життя – «керигма - літургія – дияконія», з метою сприяння екологічному наверненню серця на основі християнської віри та етики, що є важливим елементом збереження Божого створіння та екології навколишнього середовища, що, у свою чергу, є важливою складовою сталого розвитку та спільного блага сучасників та майбутніх поколінь.