Володимир Шеремета, голова Бюро з питань екології УГКЦ.

Вступ

Людство знаходиться нині перед глобальними соціально-екологічними викликами. Виснаження природних ресурсів, забруднення навколишнього природного середовища, брак доступу до питної води, знищення лісів, втрата біорізноманіття, кліматичні зміни, деградація екологічних систем - усе це лише деякі із симптомів сучасної екологічної кризи. Антропогенний вплив на довкілля не має аналогів в історії і за принципом бумеранга повертається до людини, загрожуючи її здоров’ю та життю, негативно впливаючи на суспільний добробут сучасників і прийдешніх поколінь.

Актуальні спроби вирішення екологічної кризи здебільшого спрямовані на подолання наслідків, а не на усунення причин і мають поверховий характер. Бракує системного підходу, консолідації зусиль на стійкій основі та послідовності дій.

У цьому контексті постає нагальне питання пошуку відповіді на питання: яким чином людство може врятувати свій спільний дім – планету Земля й досягнути цілісного розвитку задля побудови гармонійного й справедливого суспільства.

Важливим внеском у цьому процесі є енцикліка папи Франциска “LaudatoSi – Славен будь: про турботу за наш спільний дім”, яка містить вчення про цілісну екологію як ключ до подолання сучасної екологічної кризи.

Mysneakers | Patike – Nike Air Jordan, Premium, Retro Klasici, Sneakers , Gov

 

Ключ до розуміння цілісної екології папи Франциска полягає в констатації того, що все між собою пов’язане, у принципі ретинітету[1] (взаємопов’язаності), який формулює етичну вимогу усвідомити онтологічну взаємопов’язаність та взаємозалежність різних ділянок життєдіяльності людини, зокрема особистої, соціальної, економічної й екологічної сфер.

Методологія цілісної екології папи Франциска полягає в тріаді “дивись – оціни-аналізуй – дій!” У шести розділах документу він подає вчення Церкви щодо наявних екологічних проблем, їх основних причин, а також ключових передумов та інструментів їх подолання.

Що відбувається з нашим спільним домом, або «почути крик землі та крик нужденних»

У першому розділі енцикліки LaudatoSi під назвою «Що відбувається з нашим спільним домом» (LS, 17-61), покладаючись на наукові дані, подано короткий перелік ключових симптомів сучасної екологічної кризи, серед яких - забруднення повітря, землі й води, виснаження природних ресурсів, кліматичні зміни та знищення біорізноманіття тваринного й рослинного світу. Святіший отець констатує тісний взаємозв’язок екологічних проблем з медичними, соціальними й економічними. Забруднення довкілля спричиняє широкий спектр захворювань та мільйони передчасних смертей (LS, 20), зростання бідності в глобальному масштабі та породжує явище екологічних біженців (LS, 25). Виснаження природних ресурсів призводить до порушення соціальної справедливості (LS, 51) та сприяє розпалюванню воєн, які, своєю чергою, завжди спричиняють важкі наслідки для довкілля та культурної спадщини народів (LS, 57).

Аналізуючи актуальні екологічні проблеми, папа Франциск фокусується передусім на їх внутрішніх причинах. «Земля, наш дім, все більше і більше стає схожою на величезне сміттєзвалище» (LS, 21), - констатує Святіший Отець, пов’язуючи забруднення довкілля зі своєрідною «культурою відходів», у якій усі звикли все викидати і яка не лише швидко перетворює речі на сміття, але й вражає найменш захищені групи суспільства (LS, 22).

Екологічне покликання «порати і доглядати» (Бут 2, 15)

У другому розділі (LS, 62-100) під назвою «Євангеліє створіння» на основі Святого Письма папа розкриває поняття гідності людини та цінності всього світу як створіння Божого. Кожне створіння має власну цінність і віддзеркалює безмежну Божу мудрість та доброту (LS, 69). Усе створіння є плодом Божої мудрості та любові і призначене взяти участь у таїнстві Христа, присутнього від початку в усьому (LS, 99).

Відповідно до гідності Божого образу (пор. Бут 1,26), людина покликана «порати і доглядати» (Бут 2,15) створений світ, зважаючи на закладений тут Творцем порядок і гармонію (LS, 68). Святіший Отець, покликаючись на св. Івана Павла ІІ, навчає, що для християн питання відповідальності за створений світ є складовою частиною їх віри (LS, 64).

Фактично тут папа Франциск закладає стійкі (біблійно-богословські) основи для цілісної екології, пригадуючи констатацію Книги Буття про те, що «людське життя засноване на трьох фундаментальних та близько пов’язаних між собою зв’язках: з Богом, ближнім та з самою землею» (LS, 66). Розрив цих зв’язків папа дефінує як гріх, який спричиняє також спотворення нашого мандату «піклування про землю» і призводить до того, що первинно гармонійні стосунки між людиною та природою стали конфліктними (LS, 66).

Людина як корінь екологічної кризи

Третій розділ енцикліки під назвою «Людина як корінь екологічної кризи» (LS, 101-136) присвячений пошуку коренів екологічної кризи, до яких папа Франциск зараховує науково-технічний прогрес, що не визнає жодних обмежень та етичної відповідальності, глобалізацію технократичної парадигми, модерний антропоцентризм і релятивізм, а також невпорядковане бажання споживати більше, ніж насправді потрібно.

Святіший отець особливо застерігає перед небезпекою сприйняття природи винятково як матерії, яку можна свавільно використовувати (LS, 115), а себе – абсолютним господарем дійсності, що призводить до руйнування нашої екзистенційної основи й викликає повстання природи (LS, 117).

«Екологія неможлива без відповідної антропології» (LS, 118) - констатує папа Франциск, заохочуючи до кращого пізнання своєї правдивої природи, гідності та отриманих від Творця дарів знання, волі, свободи й особистої відповідальності, завдяки яким можемо краще відчути та реалізувати відповідальність за світ.

Цілісна екологія

У четвертому розділі енцикліки під назвою «Інтегральна екологія» (LS, 137-162) понтифік наголошує на важливості цілісної екології як передумови вирішення насущних екологічних проблем. Екологічну проблематику неможливо розв’язати фрагментарно чи усуваючи наслідки руйнування природного довкілля. Важливо ідентифікувати багатогранні взаємозв’язки між людиною, її соціальним середовищем й природним довкіллям і намагатися вирішувати екопроблеми цілісно, формуючи екологію економіки, суспільства, культури та повсякденного життя (LS, 138-154). Необхідно плекати екологію довкілля, яка ґрунтується на екології людини[2], що суттєво визначається життям відповідно до морального закону, записаного Творцем в природу людини (LS, 155).

Діалог та співпраця

У п’ятому розділі енцикліки під назвою «Принципи для орієнтації та дії» (LS, 163-201) викладено ключові орієнтири та рекомендації для здійснення «цілісної екології» та відповідальності за світ, у якому живемо. Папа наголошує на важливості усвідомлення того, що планета – це наша Батьківщина, а людство – це народ, який живе у єдиному домі (LS, 164). Кожен має зробити свій внесок для збереження цього дому, дотримуючись відповідного стилю життя, способу виробництва та поведінки споживання. Особливе значення має відповідна національна й міжнародна екологічна політика та законодавство. Папа застерігає від популістської й короткозорої політики, орієнтованої на завоювання голосів виборців, уникаючи при цьому непопулярних заходів, які вимагають обмеження споживання … (LS, 178).

Немає універсального рецепту щодо збереження спільного дому з огляду на національну й місцеву специфіку та обставини (LS, 180), але існує багато різних дієвих екологічних механізмів, серед яких - «сприяння максимально енергоефективним способам промислового виробництва і зменшенню використання сировини, усунення з ринку продукції, яка є менш енергоефективною чи зумовлює більше забруднень, вдосконалення транспортних систем і заохочення до будівництва та ремонту будівель, спрямоване на зменшення споживання енергії та рівня забруднення … зменшення споживання, розвиток системи управління відходами та їх утилізації, захист біологічних видів та планування диверсифікованого сільського господарства і сівозмін». (LS, 180).  

Важливим є здоровий діалог між політикою й економікою для цілісного людського розвитку (LS, 189-198). Суттєвим є також внесок громадських організацій, за допомогою яких суспільство має контролювати й чинити тиск на владу з метою оптимізації її служіння для спільного блага та збереження природної спадщини (LS, 179). Однією з вагомих передумов «цілісної екології» та покращення стану природного довкілля й розбудови спільного блага є об’єднання зусиль у боротьбі з корупцією (LS, 177).

На шляху до екологічного навернення

«Чимало речей слід змінити, але в першу чергу повинні змінитися ми самі, люди … Перед нами – значний культурний, духовний та освітній виклик, який передбачає тривалий процес відновлення» (LS, 202), - констатує в шостому розділі автор енцикліки і зосереджується на темі екологічного виховання й духовності (LS, 202-246) як ключових елементах цілісної екології та інструментах збереження нашого спільного дому. «Зовнішні пустелі у світі збільшуються, бо внутрішні пустелі стали безмежними[3] (LS, 217), - стверджує папа Франциск, покликаючись на Венедикта XVІ. Відповідно, для подолання сучасної екологічної кризи необхідним є глибоке й цілісне навернення до Бога, у результаті якого «наслідки зустрічі з Ісусом Христом проявлятимуться в (…) ставленні до навколишнього світу» (LS, 217). Свідченням такого навернення є усвідомлення світу як дару любові небесного Отця, що викликає почуття вдячності та безкорисливості (LS, 220), а також нове ставлення у Христі до природних дарів та їх мудре й відповідальне використання в повсякденному житті (LS, 211).

Навчаючи про важливість екологічного виховання, папа підкреслює провідну роль сім’ї, яка є центром культури життя посеред культури смерті та місцем, де Божий дар життя можна належним чином прийняти й захистити (LS, 213). Саме в сім’ї ми маємо засвоїти ази любові та поваги до життя, правильного використання речей, дотримання порядку й чистоти, поваги до місцевої екосистеми та піклування про створіння (LS, 213). Важливою в екологічному вихованні є роль школи, політики, громадських організацій та засобів масової інформації (LS, 213-214) Важливим є комплексний та системний підхід: плекання нового способу мислення й екологічної відповідальності особи на мікрорівні, інституціалізація поширення основних принципів і зразків бережливого ставлення до природи на мезорівні та відповідна національна й міжнародна екологічна політика та законодавство (макрорівень). Папа Франциск ставить основний акцент на зміну моделей якості життя, розуміння розвитку, економічного росту та споживання. Успіх залежить від критичної кількості людей, які змінять власний стиль життя, будуть чинити здоровий тиск й екологізувати політичну, економічну та соціальну владу (LS, 206).

Особливу роль і компетенцію в процесі екологічного виховання та сприяння екологічному наверненню сучасного людства має Церква, яка складається з глобальної мережі спільнот, діючих на національному й місцевому рівнях. Згідно з папою Франциском, Церква має здійснювати екологічне виховання передусім у процесі катехизації (LS, 213), плекаючи автентичну та цілісну віру, невід’ємним елементом якої є дієва любов і відповідальність перед Богом і ближніми, а також відповідальність за наш спільний Божий дім у їх нероздільному взаємозв’язку[4].

Екологічна місія Церкви полягає передусім у новій (еко) євангелізації, тобтослужінні для зустрічі сучасної людини з Христом у контексті сучасних соціально-екологічних викликів[5].

Папа Франциск підкреслює особливу роль духовних семінарій й освітніх закладів монаших згромаджень (LS, 214) задля плекання екологічної свідомості, поміркованості, вдячного споглядання Божого створіння, піклування про потреби бідних та захисту довкілля.

Важливим аспектом церковного екологічного виховання є плекання усвідомленості сакраментального виміру створіння і саме сакраментальне життя людини (LS, 233-237).

Висновки

Ключовою в енцикліці папи Франциска “Славен будь”, як і головним підсумком його концепції «цілісної екології» є констатація, що все є взаємопов’язане, всі ми відповідальні за створений світ і кожен з нас покликаний стати інструментом у Божих руках задля спасіння Його створіння (LS, 14). Кожен покликаний прославляти Бога всім своїм життям, розвитком і примноженням отриманих дарів та чеснот, їх взаємним даруванням і служінням у сім’ї та суспільстві, а також у всьому створеному Богом світі.

Екологічне питання неможливо розв’язати фрагментарно чи усуваючи наслідки руйнування природного довкілля. Важливо ідентифікувати багатогранні взаємозв’язки між людиною, її соціальним середовищем і природним довкіллям та намагатися вирішувати екопроблеми цілісно, формуючи екологію економіки, суспільства, культури й повсякденного життя. Слід плекати екологію довкілля, яка ґрунтується на екології людини, що суттєво визначається життям відповідно до морального закону, записаного Творцем у природу людини.

Папа констатує, що екологічна криза, як і будь-яка суспільна, закорінена передусім у кризі особистості, цінностей, світогляду та ставлення до Бога, і саме тут насамперед треба шукати дієві рішення.

Для того, щоб зберегти наш спільний дім необхідним є глобальне екологічне навернення всіх учасників суспільного процесу, що починається з навернення серця, усвідомлення свого особистого місця та відповідальності у Божому домі.

Кожна людина, яку Творець покликав до буття, залишає власний неповторний соціально-екологічний слід. При цьому все має значення. Зміна способу мислення, стилів життя та моделей поведінки, споживання, спілкування, праці та відпочинку, навіть найменший вчинок з турботою про довкілля, кожен зекономлений кіловат чи навіть ват енергії може стати суттєвим виявом любові до Бога та ближнього і нашою «вдовиною лептою» для збереження спільного дому.

Важливим є екологічний внесок усіх без винятку учасників суспільного процесу відповідно до принципів солідарності та субсидіарності, серед яких варто виділити сім’ю, школу й засоби масової інформації. Особливе значення має відповідна національна й міжнародна екологічна політика та законодавство.

Визначальну роль і компетенцію в процесі сприяння глобальному екологічному наверненню сучасного людства має Церква, яка покликана плекати екологію людини засновану на Божому природному законі, що є передумовою екології довкілля.

Папа Франциск свідомий того, що часто в церковному середовищі навіть активні й побожні християни не сприймають екологічні проблеми серйозно. Святіший Отець характеризує таке ставлення як брак послідовності й відповідності життя в християнській вірі й дефіцит свідчення справжньої зустрічі людини з Христом, оскільки це не підтверджується ставленням до навколишнього світу (LS, 217). Тому папа пригадує про те, що практичне здійснення покликання захисника Божого світу належить до суті християнського життя й закликає до автентичного та цілісного екологічного навернення, яке має кульмінувати в пісні прослави Творця всім своїм життям і ставленням до ближніх та навколишнього світу, що так блискуче уособлював практик цілісної екології – св. Франциск з Асижа (LS, 10).

 

---

[1] КОМІСІЯ У СПРАВАХ КАТЕХИЗАЦІЇ ПРИ ПАТРІАРШІЙ КУРІЇ УГКЦ, Моральна катехиза Життя у Христі, Святослав Шевчук (упор.), Львів, 2004., 370.

[2]Енцикліка Centesimusannus, 37-39. // Екологічне вчення Церкви: Папа Іван Павло ІІ на тему створіння та екології / переклад і упор. В. Шеремети. – Івано-Франківськ: Видавництво ІФТА, 2006. – С.47-49.

[3] Венедикт XVI, Проповідь з нагоди урочистого початку понтифікату: AAS 97 (2005), 710.

[4]Володимир ШЕРЕМЕТА, Великопосна ініціатива «Екологічне навернення для порятунку створіння»: Збірник екологічних катехиз про чесноти, Київ, 2015., 7.

[5]БЮРО З ПИТАНЬ ЕКОЛОГІЇ КИЄВО-ГАЛИЦЬКОГО ВЕРХОВНОГО АРХІЄПИСКОПСТВА УГКЦ, Відповідальність за створіння в Європі. Документи консультативних нарад з питань природного довкілля Ради Єпископських Конференцій Європи (1999.-2004.) / Володимир Шеремета (упор.), Івано-Франківськ, 2010, 245 с.